Адвокатура России / Адвокатура Украины / Административное право России и зарубежных стран / Административное право Украины / Административный процесс / Арбитражный процесс / Бюджетная система / Вексельное право / Гражданский процесс / Гражданское право / Гражданское право России / Договорное право / Жилищное право / Земельное право / Конкурсное право / Конституционное право / Корпоративное право / Криминалистика / Криминология / Лесное право / Международное право (шпаргалки) / Международное частное право / Нотариат / Оперативно-розыскная деятельность / Правовая охрана животного мира (контрольные) / Правоведение / Правоохранительные органы / Предпринимательское право / Прокурорский надзор в России / Прокурорский надзор в Украине / Судебная бухгалтерия Украины / Судебная психиатрия / Судебная экспертиза / Теория государства и права / Транспортное право / Трудовое право Украины / Уголовно-исполнительное право / Уголовное право России / Уголовное право Украины / Уголовный процесс / Финансовое право / Хозяйственное право Украины / Экологическое право (курсовые) / Экологическое право (лекции) / Экономические преступления / Юридические лица
<< Предыдушая Следующая >>

§ 2. Поняття і ознаки правозастосування


Правозастосування — це здійснювана в процедурно-процесуальному порядку владна-організуюча діяльність компетентних державних органів і посадових осіб, яка полягає в індивідуаліза-


389
ції юридичних норм стосовно конкретних суб'єктів і конкретних життєвих випадків в акті застосування норм права.
Якщо сказати спрощено, то застосування правових норм — це ухвалення на основі норм права рішень у конкретних справах. З погляду формальної логіки це процес, який полягає у підведенні конкретного життєвого випадку під загальну правову норму, а також ухвалення на цій основі спеціального акта — акта застосування норм права.
Якщо додержання, виконання і використання пов'язані з діями громадян, громадських організацій, комерційних об'єднань (корпорацій), то застосування норм права здійснюється державними органами і посадовими особами, і тільки у певних ситуаціях — громадськими організаціями. Громадяни не можуть бути суб'єктами застосування норм права. У разі, якщо державний орган передає частину своїх повноважень окремим фізичним особам, то в процесі реалізації норм права вони виступають не як фізичні особи, а як представники цього державного органу.
Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів. Можна сказати, що на певному етапі правозастосування підключається до способів безпосередньої реалізації — додержання, виконання, використання.
За загальним правилом (особливо в країнах, що належать до романо-германського типу правових систем) основною формою реалізації права суддями та іншими посадовими особами держави вважається застосування правових норм, що містяться в законах і підзаконних нормативних актах.
В яких випадках виникає необхідність у застосуванні норм права ?
1. Коли передбачені юридичними нормами права і обов'язки виникають лише після ухвалення владного рішення державного органу про наділення одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладення на інших суб'єктивних юридичних обов'язків (наказ про зачислення абітурієнта до вузу).
2. Коли є спір про право (у майнових відносинах, при оподатковуванні) і сторони самі не можуть виробити узгоджене рішення про наявність або міру суб'єктивних прав і юридичних


390
обов'язків (поділ майна між подружжям, вирішення спорів між учасниками цивільного договору).
3. У разі правопорушень, тобто коли не виконуються обов'язки, існують перешкоди для здійснення права і необхідно вдатися до примусових заходів (наприклад, стягнення штрафу, конфіскація майна).
4. У разі необхідності офіційного встановлення наявності чи відсутності юридичних фактів або конкретних документів (установлення факту батьківства, смерті, розірвання шлюбу).
5. У разі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органів держави і органів місцевого самоврядування — вирішення кадрових питань (зачислення до штату, підвищення в посаді), організація або ліквідація структурних ланок органу держави, виділення фінансів, приміщень тощо.
6. При здійсненні державним органом, організацією, установою яких-небудь дій на користь конкретного громадянина або іншої особи (нагородження, присвоєння звань, почесних посад, виплата пенсії, здавання внайми жилого приміщення).
7. При вирішенні питань, про статуси об'єднань (реєстрація уповноваженим органом громадських, некомерційних і комерційних корпорацій);
8. При вирішенні організаційних питань (наприклад, постанова Верховної Ради України про порядок висвітлення роботи сесії та ін.) тощо.
Згрупувавши всі випадки застосування норм права, можна дійти висновку, що правозастосування полягає у:
• наділенні одних учасників правовідносин суб'єктивними юридичними правами і покладенні на інших суб'єктивних юридичних обов'язків;
• вирішенні спору про право — про наявність або міру суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків;
• визначенні міри юридичної відповідальності правопорушника.
Ознаки застосування норм права.
1. Має владний характер, тому що це діяльність компетентного органу або посадової особи, і лише в рамках наданих йому (їй) повноважень. Серед органів, що застосовують норми права, можна виділити органи юрисдикції — суди (загальні, арбітражні


391
тощо), адміністративні комісії та ін. Наприклад, лише в судовому порядку можливо безперечне списання (стягнення) коштів з рахунків юридичних осіб і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
2. Має індивідуалізований, персоніфікований характер, тому що являє собою вирішення конкретної справи, життєвого випадку, певної правової ситуації на основі норм права. Полягає в «прикладенні» норм права до конкретної особи (персони), конкретних обставин.
3. Має процедурно-процесуальний характер, тому що являє собою офіційний порядок дій, складається з низки стадій.
4. Має творчий, інтелектуальний характер, тому що це завжди інтелектуальна діяльність. Для застосування норм права необхідно свідомо проводити низку дій.
5. Здійснюється на основі норм права.
6. Має юридична оформлений характер — завершується ухваленням спеціального акта (у більшості випадків письмового), який називається актом застосування норм права або правоза-стосовним актом.
7. У своїй результативній частині (правозастосовний акт) завжди відіграє роль юридичного факту, який породжує, змінює або припиняє конкретні правовідносини (наприклад, вступ до шлюбу, розлучення подружжя, усиновлення дитини).
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "§ 2. Поняття і ознаки правозастосування"
  1. Тема 16Господарські організації у праві інших держав
    Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-право- вих системах. Теорії юридичної особи. Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зару- біжних країн. Обсяг прав юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. Класифікація юридичних осіб у зарубіжних правових системах. Ознаки приватних і публічних юридичних осіб. Поняття корпорації за правом
  2. Тема 1Загальна характеристика господарського права й господарського законодавства
    Поняття господарського права. Суб’єкти господарського права: поняття та види. Господарські правовідносини: поняття та види. Характеристика складових господарських правовідносин. Ме- тоди правового регулювання господарських правовідносин. Суб’єк- ти господарських правовідносин: поняття та види. Господарсько-правові норми. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Нормативні акти
  3. § 25. Об‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
    Об‘єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Об‘єктивна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинній зв‘язок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, або поєднання у різних комбінаціях останніх трьох ознак – ситуацію вчинення злочину. Зв‘язки між окремими групами ознак можна поділити на дві групи: 1) ознаки,
  4. § 25. Об‘єктивна сторона складу злочину (поняття, ознаки).
    Об‘єктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Об‘єктивна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинній зв‘язок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, або поєднання у різних комбінаціях останніх трьох ознак – ситуацію вчинення злочину. Зв‘язки між окремими групами ознак можна поділити на дві групи: 1) ознаки,
  5. Тема 2Підприємництво як різновид господарської діяльності
    Поняття та ознаки підприємницької діяльності. Поняття організаційно-правової форми підприємництва. Обмеження в підприємницькій діяльності. Суб’єкти підприємницької діяльності. Прин- ципи підприємницької діяльності. Умови здійснення підприємницької діяльності. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Порядок внесення змін до уста-новчих документів суб’єктів підприємницької
  6. Тема 10Правове регулюваннязовнішньоекономічної діяльності
    Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності. Ознаки зов- нішньоекономічної діяльності. Принципи зовнішньоекономічної діяльності. Характеристика суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Права та обов’язки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Характеристика правових режимів: національного режиму, режиму найбільшого сприяння та спеціального режиму. Харак- теристика державного регулювання
  7. Вступ
    Ухвалення Верховною Радою України нових Цивільного і Господарського кодексів спричинило суттєві зміни у правовому регулюванні господарської діяльності. У господарське законодавство запроваджено нові поняття, терміни; виникли нові правові інститути. Водночас втратили чинність фундаментальні Закони України «Про підприємництво» і «Про підприємства в Україні». Крім того, виникла проблема розмежування
  8. Криміналістика і кримінальне право
    Зв'язок криміналістики і кримінального права є взаємообумовленим. Дані кримінального права про поняття злочину, ознаках його складу, формах вини, стадіях злочинної діяльності тощо є початковими для формування елементів криміналістичної характеристики, конструювання слідчих версій, планування розслідування і розробки методики розслідування окремих видів злочинів взагалі. Криміналістика, вивчаючи
  9. Тема 11Правове регулюваннявідносин оренди й лізингу
    Поняття оренди. Об’єкт оренди. Поняття договору оренди. Фор- ма договору оренди. Сторони в договорі оренди. Істотні умови договору оренди. Порядок укладання, зміни та припинення договору оренди. Поняття лізингу. Види й форми лізингу. Перспективи розвитку орендних і лізингових відносин в
  10. § 16. Поняття складу злочину та його значення.
    Кожен злочин містить визначені ознаки, характерні для даного складу. Візьмемо, приміром, такий порівняно розповсюджений злочин, як крадіжка особистого майна громадян (ст.140 КК). Ознаками крадіжки є: а) викрадення особистого майна громадян, тобто зазіхання на чужу власність; б) таємний характер викрадення; в) здійснення викрадення навмисно, при наявності корисливого мотиву і мети заволодіти чужим
  11. § 16. Поняття складу злочину та його значення.
    Кожен злочин містить визначені ознаки, характерні для даного складу. Візьмемо, приміром, такий порівняно розповсюджений злочин, як крадіжка особистого майна громадян (ст.140 КК). Ознаками крадіжки є: а) викрадення особистого майна громадян, тобто зазіхання на чужу власність; б) таємний характер викрадення; в) здійснення викрадення навмисно, при наявності корисливого мотиву і мети заволодіти чужим
  12. 2. Держава, поняття, ознаки
    Держава — це особлива політ.-терит. організація, що має свій суверенітет, спеціал.апарат управління і примусу, і здатна надавати своїм приписам загальнообов’язкової сили для всього населення країни. Ознаки: - соц. влада виражає і захищає інтереси насамперед керівного класу, його частини або якоїсь ін.соц. групи; - носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури; - для
  13. Тема 7Господарсько-правова відповідальність
    Поняття та характеристика господарсько-правової відповідальності. Підстави притягнення до господарсько-правової відпові-дальності. Підстави звільнення особи від господарсько-правової відповідальності Поняття господарського правопорушення. Основні види господарських правопорушень. Функції господарсько-правової відповідальності. Характеристика видів господарсько-правових санкцій. Збитки.
  14. Диспозиції в кримінально-правових нормах
    Диспозиції в кримінально-правових нормах Особливої частини описують стандарти забороненої (злочинної) поведінки певного виду, однак текстуально ці диспозиції описують лише специфічні для даного виду злочину ознаки, а інші необхідні ознаки, які є спільними для багатьох злочинів, законодавець вказує в нормах Загальної частини. Для з‘ясування цих ознак користуються моделлю складу злочину, за якою
  15. 71. Поняття, сторони та предмет договору позики.
    За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК). Правове регулювання договору позики здійснюється § 1 гл. 71
  16. § 19. Кваліфікація злочинів (поняття та значення).
    Кваліфікувати злочин – це значить виявити основні ознаки зробленого злочину (чи готується до здійснення) суспільно небезпечного діяння й установити їхня відповідність конкретному складу злочину, передбаченій конкретною статтею КК. У практиці кримінально-правової боротьби зі злочинністю нерідко зустрічається недооцінка слідчими й особами, що проводять дізнання правильної кваліфікації злочинів, а
  17. 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
    Проблема визначення поняття кримінального процесу є однією із найдискусійніших у теорії кримінального процесу. Тому в юридичній літературі є багато різних за змістом дефініцій. Поняття (і термін) "кримінальний процес" вживають у чотирьох
  18. § 32. Суб‘єкт злочину (поняття, ознаки).
    Суб‘єктом злочину вважається фізична особа (людина), яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність. В КК термін “суб‘єкт злочину” не вживається. За міст нього: “особа, яка вчинила злочин”, “особа, винна у вчинені злочину”, “особа, яка засуджується”, “особа, яка засуджена” тощо. Кримінальна відповідальність пов‘язана
  19. § 32. Суб‘єкт злочину (поняття, ознаки).
    Суб‘єктом злочину вважається фізична особа (людина), яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність. В КК термін “суб‘єкт злочину” не вживається. За міст нього: “особа, яка вчинила злочин”, “особа, винна у вчинені злочину”, “особа, яка засуджується”, “особа, яка засуджена” тощо. Кримінальна відповідальність пов‘язана
Портал "Твой Экзамен" © 2014
info@referati.me

Рейтинг@Mail.ru