Адвокатура России / Адвокатура Украины / Административное право России и зарубежных стран / Административное право Украины / Административный процесс / Арбитражный процесс / Бюджетная система / Вексельное право / Гражданский процесс / Гражданское право / Гражданское право России / Договорное право / Жилищное право / Земельное право / Конкурсное право / Конституционное право / Корпоративное право / Криминалистика / Криминология / Лесное право / Международное право (шпаргалки) / Международное частное право / Нотариат / Оперативно-розыскная деятельность / Правовая охрана животного мира (контрольные) / Правоведение / Правоохранительные органы / Предпринимательское право / Прокурорский надзор в России / Прокурорский надзор в Украине / Судебная бухгалтерия Украины / Судебная психиатрия / Судебная экспертиза / Теория государства и права / Транспортное право / Трудовое право Украины / Уголовно-исполнительное право / Уголовное право России / Уголовное право Украины / Уголовный процесс / Финансовое право / Хозяйственное право Украины / Экологическое право (курсовые) / Экологическое право (лекции) / Экономические преступления / Юридические лица
<< Предыдушая Следующая >>

62. Міжнародні неурядові організації

Для сучасних міжнародних відносин характерні динамізм і демократичність. Свідчення цьому - зростання числа й ролі міжнародних неурядових організацій (МНПО). За прогнозом, до кінця XX в. буде існувати більше 9 тис. МНПО.
Дотепер тривають дискусії відносно визначення поняття МНПО. Деякі фахівці намагаються віднести МНПО до різновиду транснаціональних корпорацій. Широке міжнародне визнання одержало визначення МНПО, зафіксоване в резолюції ЭКОСОС 1296 від 23 травня 1968 р., де сказано, що такою організацією вважається «будь-яка міжнародна організація, не заснована на підставі міжурядової угоди». Як відправна крапка для розуміння розглянутої проблеми дане визначення підходить, однак викликає ряд питань (наприклад, чи будуть уважатися МНПО міжнародні комерційні утворення, чи варто відносити до МНПО міжнародні злочинні синдикати?).
Європейська конвенція про визнання прав юридичної особи МНПО, прийнята РЄ в 1986 р., виділяє три ознаки МНПО: а) некомерційний характер діяльності; б) створення відповідно до внутрішнього акту якої-небудь держави; в) здійснення діяльності у двох і більше державах
Таким чином, МНПО - це організація некомерційного характеру, створена не на основі міжурядової угоди, однак відповідно до нормативного акту держави-місцеперебування для здійснення діяльності у двох і більше державах відповідно до основних принципів і нормами міжнародного права. Фактично МНПО являє собою об'єднання національних громадських організацій двох і більше держав для досягнення загальних цілей у міжнародному масштабі. Урядові структури також можуть брати участь у діяльності МНПО, але вони не грають у них домінуючої ролі
З метою підвищення ефективності своєї роботи багато міжурядових організацій, як універсальні, так і регіональні, активно співробітничають із МНПО. Наприклад, у РЄ й ОАГ є спеціальний механізм співробітництва із МНПО. Існують певні організаційні форми взаємодії із МНПО й ВЕС.
Однак найбільш розвинені зв'язки із МНПО має ООН і її спеціалізовані установи. У відповідності зі ст. 71 Уставу ООН ЭКОСОС уповноважений «проводити належні заходи для консультації з неурядовими організаціями, зацікавленими в питаннях, що входять у його компетенцію. Такі заходи можуть бути условленны з міжнародними організаціями, а у випадку потреби - з національними організаціями після консультації із зацікавленим Членом Організації». Дана стаття створила правову основу для вироблення механізмів співробітництва ООН СМНПО.
Практика ООН виробила критерії визначення тих МНПО, яким може бути наданий консультативний статус в ЭКОСОС. Насамперед область діяльності МНПО повинна збігатися зі сферами компетенції ЭКОСОС, певними в ст. 62 Уставу ООН. Іншою необхідною умовою одержання консультативного статусу є відповідність діяльності МНПО цілям і принципам ООН, а також надання ООН допомоги у виконуваній роботі й поширення інформації про діяльність ООН. Крім того, сама МНПО повинна носити представницький характер і користуватися сталою міжнародною репутацією, представляючи значну частину населення
В 1946 р. у рамках ЭКОСОС був заснований допоміжний орган - Комітет з неурядовим організаціям, що складається з 19 представників держав - членів ООН. Комітет розглядає прохання МНПО про надання їм консультативного статусу при ЭКОСОС і робить відповідні рекомендації Раді. ЭКОСОС же приймає рішення відповідно до положень своєї резолюції 1296 «Заходу щодо консультацій з неурядовими організаціями». У цьому документі встановлені дві категорії консультативного статусу: I - загальний консультативний статус і II - спеціальний консультативний статус. ЭКОСОС також веде список МНПО, які підтримують відносини Ссоветом.
Статус І надається МНПО, тісно пов'язаним з економічним і соціальним життям районів, що представляються ними. Звичайно сфера діяльності такої організації багато в чому збігається з областями компетенції ЭКОСОС. Категорія II надається тим МНПО, чия діяльність зв'язана лише з окремими напрямками роботи ЭКОСОС. У список же попадають ті організації, які не можуть увійти в жодну із двох категорій, але здатні зробити ЭКОСОС допомога в його діяльності
МНПО, що мають консультативний статус I і II, мають право представляти в ЭКОСОС письмові заяви з питань, що входять у їхню компетенцію, з метою поширення по інформаційних каналах ООН. МНПО зі статусом I також мають право виступати перед ЭКОСОС.
В останні роки значно розширилася сфера контактів МНПО й ООН, що уже не обмежується тільки соціально-економічними питаннями, але охоплює й політичні. Зросло також число органів ООН і число МНПО, що підтримують регулярні зв'язки. Серед останніх є організації, що не володіють консультативним статусом. Генеральна Асамблея ООН неодноразово призивала МНПО надати допомогу у виконанні її резолюцій, взяти участь у певних заходах ООН або посприяти рішенню якогось питання
У системі ООН, мабуть, найбільший обсяг співробітництва із МНПО має ЮНЕСКО. В уставі цього спеціалізованої установи передбачене запрошення МНПО для виконання певних завдань, що ставляться до області їхньої діяльності. Це співробітництво може також здійснюватися шляхом участі представників МНПО в роботі дорадчих комітетів, утворених Генеральною конференцією ЮНЕСКО. У ЮНЕСКО, як і в ЭКОСОС, існують певні категорії консультативного статусу МНПО (А, У и С).
Деякі МНПО були створені спеціально для сприяння розвитку міжнародного права. Наприклад, Інститут міжнародного права був утворений у Генте (Бельгія) в 1873 р. з метою сприяння прогресу міжнародного права і його кодифікації. Ідея створення інституту належить відомому харківському юристові-международнику Д.И. Каченовскому (1827 - 1872 р.). На сесіях інституту в результаті обговорення приймаються проекти конвенцій і резолюції. Матеріали сесій і інших документів публікуються в спеціальні збірниках
Така відома МНПО. як Міжнародний Комітет Червоного Хрести (МККК), виявила значну активність в розробці І ПРИЙНЯТТІ Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 м. Інша досить авторитетна МНПО - Міжнародна амністія - додає чимало зусиль у справі дотримання прав людини, особливо в місцях позбавлення волі, збираючи інформацію про порушення прав людини в різних державах і повідомляючи її ООН і міжнародної громадськості. Екологічна МНПО Гринпис («Зелений мир») активно сприяє забезпеченню екологічної безпеки на нашій планеті. У цей час сфери діяльності МНПО постійно розширюються
На закінчення логічно порушити питання: чи є МНПО суб'єктами міжнародного права? Однозначної відповіді на нього юристи-международники не дають. Однак у силу того, що МНПО одержують консультативний статус при міжурядових організаціях, а також мають певні права й обов'язки відповідно до міжнародних договорів (наприклад, з Женевськими конвенціями про захист жертв війни 1949 р., Конвенцією проти апартеїду в спорті 1985 р., Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 р. і ін.) необхідно визнати, що вони беруть участь у міжнародних відносинах, урегульованих міжнародним правом. Іншими словами, вони володіють міжнародною правосуб'єктністю, правда, рижика характеру. У міжнародно-правовій літературі така правосуб'єктність іменується функціональної, на відміну від універсальним, властивим державам
Постійно зростаюча роль і активність МНПО на міжнародній арені вимагають більше чіткої регламентації статусу й діяльності цих учасників міжнародних відносин, що буде сприяти їх позитивному й стабілізуючому впливу на ці відносини
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "62. Міжнародні неурядові організації"
  1. 5. Поняття і властивості суб'єкта міжнародного права
    Суб'єкт міжнародного права — це носій певних міжнародних прав і обов'язків, що виникають відповідно до загальних норм міжнародного права або розпоряджень міжнародно-правових актів. Це також особа (у збірному значенні), поведінка якої регулюється міжнародним правом і яка вступає або може вступати в міжнародні публічні (міжвладні) правовідносини. Таким чином, це особи, учасники міжнародних
  2. 9. Індивіди й міжнародні неурядові організації як суб'єкти міжнародного права
    Довгий час в радянській науці міжнародного права була поширена думка, що індивіди (фізичні особи) і міжнародні неурядові організації (МНПО) є суб'єктами внутрішньодержавного права й можливості самостійно брати участь у міжнародно-правових відносинах не мають. Іншими словами, більшість радянських юристів-международников не визнавало індивідів і МНПО як суб'єктів міжнародного права. Позиція
  3. 55. Поняття і види міжнародних організацій
    Міжнародна організація — це об'єднання держав відповідно до міжнародного права і на основі міжнародного договору для здійснення співробітництва в політичній, економічній, культурній, науково-технічній, правовій та інших галузях, що має необхідну для цього систему органів, права й обов'язки, похідні від прав і обов'язків держав, і автономну волю, обсяг якої визначається волею держав-членів. З
  4. 1. Поняття та визначення міжнародного права.
    Міжнародне право - це система юридичних норм, що регулюють відносини між державами й іншими суб'єктами міжнародного права, створюваних шляхом узгодження позицій учасників цих відносин і забезпечуваних якщо буде потреба індивідуальним або колективним примусом Міжнародне право є особливою системою права, відмінної від внутрішньодержавної системи права. Специфіка системи міжнародного права
  5. 48. Правовий статус біженців і переміщених осіб
    Під терміном «біженець» слід розуміти іноземця (у тому числі й особу без громадянства), що внаслідок обгрунтованих побоювань стала жертвою переслідувань за ознаками расової, національної приналежності, відношенням до релігії або громадянства, приналежності© до певної соціальної групи або політичними переконаннями змушений покинути територію держави, громадянином якої він є (або на території якої
  6. 51. Підготовка й скликання міжнародних конференцій
    Звичайно с ініціативою скликання якої-небудь міжнародної конференції виступають держава або держави або міжнародна організація. Подібна ініціатива також може виходити від національних або міжнародних неурядових організацій Для успішної роботи міжнародної конференції необхідно її ретельно спланувати й підготувати. Важливий елімент підготовки міжнародної конференції - це визначення її цілей.
  7. 92. Історія формування права збройних конфліктів
    На сучасному етапі розвитку міжнародного права, що почався 24 жовтня 1945 р., тобто з моменту набрання чинності Уставом ООН, уперше в історії міжнародних відносин агресивна війна оголошена поза законом. Однак нині, як і протягом всієї попередньої історії людської цивілізації, війна, на жаль, залишається невід'ємним атрибутом міждержавних відносин. Правда, не може не викликати задоволення той
  8. § 3. Правовий режим іноземного інвестування. Інвестування за межі України
    Особливу увагу законодавством приділено інвестуванню, в якому наявний іноземний елемент. У цьому зв’язку ми можемо розглядати два аспекти: іноземне інвестування в Україну та інвестування за межі України. Особливе правове регулювання мають іноземні інвестиції, тобто цінності, що вкладаються іноземними інвесторами (юридичні особи, створені відповідно до законодавства, іншого ніж законодавство
  9. 4. Правовий режим іноземного інвестування: поняття та види іноземних інвестицій, правове становище іноземного інвестора, об’єкти та форми іноземного інвестування, державне регулювання іноземного інвестування і гарантії захисту іноземних інвестицій.
    Відповідно до статті 1 Закону України „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р. іноземні інвестиції - це цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту. Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді: іноземної валюти, що визнається
  10. Роль, значення обліку в комерційних банках та основи його організації.
    Сучасний етап економічного розвитку України характеризується створенням власної економіки ринкового спрямування. Певна річ, успішним ринковим перетворенням мають відповідати економічні важелі управління, адекватні механізмам ринкових перетворень. Серед них визначальним є банківська система, яка забезпечує проведення комплексних грошових операцій через системи платежів та розрахунків, поза якими
Портал "Твой Экзамен" © 2014
info@referati.me

Рейтинг@Mail.ru