<< Предыдушая Следующая >>

БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З КРАЇНАМИ ЧЕТВІРНОГО СОЮЗУ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ


Після падіння Тимчасового уряду в Петрограді та проголошення Українською Центральною Радою III Універсалу Франція й Англія намагалися встановити офіційні стосунки з Генеральним секретаріатом. Вони визнали уряд
Української Народної Республіки і призначили в Київ своїх представників — генерала Жоржа Табуї та дипломата Пінктона Баггс. Прихильно поставилися до України й інші держави Антанти. Однак вони припинили усякі відносини з Україною, коли вона розпочала мирні переговори з Центральними державами.
Поштовхом до сепаратного миру була угода про перемир'я, яку підписав більшовицький уряд Росії 2 грудня 1917 р. з Німеччиною, Австро-Угорщиною й Болгарією. Через тиждень у Брсст-Литовську розпочалися переговори про мир. Коли Центральній Раді стало відомо, що російська делегація виступає від імені всіх народів Росії, Генеральний секретаріат звернувся з нотою до воюючих і нейтральних держав. У ній йшлося про тс, що Українська Народна Республіка до створення федеративного російського уряду стає на шлях самостійних міжнародних відносин, влада Раднаркому не поширюється па Україну, умови миру матимуть силу тільки тоді, коли їх підпише уряд Української Народної Республіки. Незабаром з Бреста на ім'я Володимира Винниченка та Олександра Шульгина надійшла відповідь, у якій зазначалося, що держави Четвірного союзу чекають представників Української Народної Республіки для участі в мирних переговорах.
На нараді керівництва українських есерів та українських соціал-демократів було обрано мирну делегацію Української Народної Республіки. До її складу ввійшли українські есери Всеволод Голубович (голова), Микола Любинський, Михайло Полоз, Олександр Севркж і український соціал-демократ Микола Левитський. Перед від'їздом з Києва делегацію докладно проінструктував Михайло Грушсвський.
Німецьку делегацію на переговорах очолювали державний секретар закордонних справ Ріхард фон Кюльман і його заступник, начальник Східної групи німецьких військ генерал Макс Гофман; австро-угорську — міністр закордонних справ граф Оттокар Чернін; болгарську — голова ради міністрів Васил Радославов; турецьку — державний секретар закордонних справ Агмсд Нсссімі Бей, потім прибув великий візир Талаат Паша. Російську радянську делегацію очолював спочатку Адольф Йоффе, а потім Лев Троцький.
Молодим українським дипломатам довелося змагатися з досвідченими дипломатами, політиками і військовими діячами. Розпочавши 24 грудня 1917 р. переговори, українська делегація передусім поставила вимогу визнати Україну як самостійну державу, без цього вона вважала неможливим продовжувати переговорний процес. Делегація вимагала
також приєднання до України Холмщини і Підляшшя та проведення плебісциту в Східній Галичині, Буковині і Закарпатті. Проте міністр закордонних справ Австро-Угорщини граф Оттокар Чернін рішуче відкидав ці територіальні претензії, але погодився визнати незалежність Української Народної Республіки за умови постачання нею продовольчих товарів у свою країну, якій загрожував голод.
Українська делегація неухильно відстоювала свої справедливі територіальні домагання і визнання самостійності України. Важливу перемогу вона здобула на пленарному засіданні 29 грудня 1917 р. Всеволод Голубович виступив з промовою, в якій вимагав визнати Українську Народну Республіку самостійною учасницею переговорів. Лев Троцький змушений був заявити, що зважаючи на право кожної нації на самовизначення аж до відокремлення, російська делегація не бачить жодної перешкоди для самостійної участі в переговорах делегації Української Народної Республіки. Через деякий час Оттокар Чернін від імені чотирьох союзних держав заявив про визнання делегації Української Народної Республіки повноправним учасником переговорів. Але визнання Української Народної Республіки як самостійної держави союзники відкладали до часу укладення мирного договору.
З мстою підготовки до нового етапу переговорів і консультацій зі своїми урядами в Бресті було зроблено перерву з 7 до 16 січня 1918 р. Українська делегація повернулася до Києва.
Проголошення IV Універсалу і прийняття Центральною Радою ряду важливих законів сприяло посиленню позицій Української Народної Республіки у Бресті. Був обраний новий склад делегації — Олександр Ссврюк (голова), Микола Левитський і Микола Любинський.
У той час в Україні йшла напружена збройна боротьба. Радянські війська наступали на Київ. Центральний виконавчий комітет Рад України ухвалив не визнавати умов миру, який укладе Центральна Рада, і відрядив до Бреста свою делегацію.
Після перерви ситуація на переговорах ускладнилася. Лев Троцький на пленарному засіданні 18 січня 1918 р. заявив, що український радянський уряд вже контролює більшу частину республіки, тому Народний секретаріат треба визнати єдиним повноважним урядом України. Олександрові Ссврюку та Миколі Любинському довелося виявити чимало вміння й наполегливості, щоб спростувати вимогу Льва
Троцького. Вони відстояли права Центральної Ради Української Народної Республіки, проголошені IV Універсалом.
Граф Оттокар Чернін від імені союзників заявив про визнання суверенної Української Народної Республіки, яка може самостійно укладати міжнародні договори. Водночас союзні держави підкреслили, що не підпишуть мир з українською делегацією, якщо Київ займуть радянські війська.
Приховавши той факт, що Мала Рада і міністри та війська евакуювалися зі столиці Української Народної Республіки, українським дипломатам вдалося в ніч на 27 січня 1918 р. підписати мирний договір з державами Четвірного союзу. Цс був перший мирний договір у роки першої світової війни. Самостійність України визнали Центральні держави Європи. Сторони вирішили жити в мирі і дружбі, відмовлялися від анексій і контрибуцій. Кордон між Українською Народною Республікою та Австро-Угорщиною встановлювався згідно з довоєнним кордоном Росії з Австро-Угорщиною. Холмщина мала відійти до України. За таємним протоколом до договору, Українська Народна Республіка зобов'язалася поставити Німеччині та Австро-Угорщині до 31 липня 1918 р. 1 мільйон тонн зерна, а Німеччина та Австро-Угорщина — продати їй промислові товари.
У таємному договорі, підписаному між Австро-Угорщиною та Україною, зазначалося, що до кінця липня 1918 р. австро-угорський уряд об'єднає Східну Галичину й Буковину в один коронний край, а уряд Української Народної Республіки забезпечить національні права полякам, німцям, євреям.
Брестський мирний договір мав велике значення для України. "Трактат,— зазначав Михайло Грушевський,— дав Україні мир гідний і почесний". Він виводив Українську Народну Республіку з тяжкої руйнівної війни, надавав їй статус незалежної рівноправної держави серед інших країн Європи.
Після підписання Брестського мирного договору голова української делегації Олександр Севрюк звернувся до урядів Австро-Угорщини та Німеччини з проханнями про збройну допомогу у зв'язку з більшовицькою окупацією. Українська Народна Республіка просила надіслати формування з українських полонених та українські частини австрійської армії (Січових Стрільців). Але генерали Макс Гофман, Еріх Людендорф та австрійський військовий представник міркували інакше. В Україну рушили численні німецькі й
австрійські окупаційні війська, які мали на меті забезпечити безперешкодне вивезення продовольства.
Окупувавши Українську Народну Республіку, Німеччина й Австро-Угорщина переконалися, що та неспроможна виконувати продовольчі поставки. Почалися конфлікти між окупантами та місцевим населенням. Поведінка іноземних військ викликала протести Центральної Ради.
29 квітня 1918 р. відбулося засідання Центральної Ради, на якому було схвалено проект Конституції й обрано Михайла Грушевського президентом Української Народної Республіки. У той же час хліборобський конгрес у Києві, на який прибуло з усіх губерній України майже 8 тисяч делегатів, обрав гетьманом України генерала Павла Скоропадського — представника буржуазних і поміщицьких кіл.
Отже, Центральній Раді та політичним партіям, що гуртувалися навколо неї, спочатку вдалося пробудити національно-державницьку свідомість українського народу, а також домогтися визнання Української Народної Республіки країнами Антанти, а згодом державами Четвірного союзу та Радянською Росією. Однак наприкінці 1917 — на початку 1918 р. Центральна Рада не зуміла домогтися підтримки народних мас, втілити у життя радикальні соціально-економічні реформи, які б нейтралізували вплив більшовизму, створити надійні збройні сили для захисту держави.
Центральна Рада і політичні партії припустилися багатьох помилок і прорахунків. Так, вони виявилися безсилими у збройному конфлікті, який спровокував Раднарком РРФСР, незалежність України була проголошена з великим запізненням, лідери Центральної Ради покладали невиправдані надії на автономію і федерацію.
Окупація України німецько-австрійськими військами, їх безцеремонне втручання у внутрішні справи й відкрите пограбування держави і населення викликали протест в Центральній Раді. Вона продовжувала свою законотворчу діяльність. Були ухвалені закони про грошову систему, державний герб, про громадянство Української Народної Республіки. Закон про новий територіально-адміністративний поділ України запроваджував замість російського поділу на губернії поділ на ЗО земель. Але німцям не потрібна була Центральна Рада з її законами і порядками, їм потрібен був український хліб. Тому німецьке командування в Україні сприяло поверненню поміщиків у їхні маєтки, здійснювало реквізицію продуктів.
Чи потрібна була тепер Центральна Рада німецькій адміністрації в Україні? Та ще й така, яка не сприймала її
оведінки? Звичайно, ні. Німці почали готувати державний переворот з метою введення в Україні гетьманського правління, і кандидатом на гетьмана німецьке командування обрало генерала Павла Скоропадського.
<< Предыдушая Следующая >>
= Перейти к содержанию учебника =
Информация, релевантная "БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР З КРАЇНАМИ ЧЕТВІРНОГО СОЮЗУ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ"
  1. 82. Установчий договір, як різновид договору про сумісну діяльність.
    Відповідно до ст. 87 ЦК діяльність юридичної особи здійснюється на основі установчих документів, які розробляють учасники (засновники) з дотриманням письмової форми. Установчі документи мають бути підписані всіма учасниками. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Під засновницьким слід розуміти
  2. Тема 6Господарський договір
    Поняття та особливості господарського договору, його правова природа. Функції та значення господарського договору. Класифіка- ція господарських договорів. Характеристика основних видів господарських договорів. Форма господарського договору. Зміст господарського договору. Характеристика істотних і додаткових умов господарського договору. Стадії укладання господарського договору. Порядок виконання
  3. 18. Загальна характеристика договору найму житлового приміщення в будинках державного та комунального житлового фонду.
    Договір найму житла є підставою для виникнення зобов'язання — правовідношення, в якому кожна зі сторін має одночасно і права, і обов'язки і вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно — кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Виходячи з того, що договір найму (оренди) житла є двостороннім, оскільки правами та обов'язками наділені
  4. № 15. Стадії укладення договору.
    Договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди по всім істотним умовам. Якщо законодавство передбачає особливе оформлення по формі або державної реєстрації, та такі договори вважається укладеними з моменту виконання вимог закону. В деяких випадках для виникнення договірних зобов’язань необхідна передача в займ, схов, перевезення... в цих випадках договір вважається укладеним з моменту
  5. №132. Обмін.
    У Ц. кодексі Укр. відсутнє визначення договору міни. За договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожний хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує. Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає
  6. Тема 16Господарські організації у праві інших держав
    Поняття та ознаки юридичної особи в різних цивільно-право- вих системах. Теорії юридичної особи. Поняття та основні принципи правоздатності юридичних осіб у цивільному праві зару- біжних країн. Обсяг прав юридичних осіб у теорії та практиці зарубіжних країн. Класифікація юридичних осіб у зарубіжних правових системах. Ознаки приватних і публічних юридичних осіб. Поняття корпорації за правом
  7. № 74. Визнання громадянина безвісно відсутнім.
    Безвісна відсутність - це засвідчений у судовому порядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його проживання, якщо не вдалося установити місце його перебування. Особа може бути визнана безвісно відсутнім, у судовому порядку, якщо протягом 1 року про громадянина в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування й установити його місце перебування всіма
  8. 115. Спадковий договір.
    Новелою в цивільному законодавстві є можливість укладення спадкового договору, який є специфічним засобом оформлення спадкових прав. За спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача (ст.1302 ЦК). Сторони у спадковому договорі: Відчужувачем у спадковому договорі може
  9. № 129. Договір довічного утримання.
    Реальний, оплатний, односторонній. Договір довічного утримання – це угода сторін, в силу якої одна сторона (відчужуватель) передає у власність іншій стороні (набувачу) житловий будинок чи інше житлове приміщення, що належить відчужувателю на праві приватної власності, а інша сторона – набувач, зобов'язується надати довічне матеріальне забезпечення в натурі у виді житла, харчування, догляду і
  10. § 12. Співвідношення національного і міжнародного права
    Міжнародне право — частина національної системи права. У процесі укладання державою різних міжнародних договорів (угод, конвенцій), підписання міжнародних декларацій, вступу до міжнародних організацій (вступ України в РЄ) національне право збагачується завдяки міжнародному — особливій галузі наддержавного права, що входить у його систему. Україна першою із республік колишнього СРСР підписала
  11. 36. Права і обов’язки наймача службового житлового приміщення.
    Згідно з ч. 2 ст. 123 Житлового Кодексу щодо користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення (крім зазначених у цій та деяких інших статтях Житлового Кодексу), у тому числі правила ст. 64 Житлового Кодексу про права й обов’язки членів сім’ї наймача і ст. 109 Житлового Кодексу про те, що виселення із займаного жилого приміщення в будинку
  12. § 4. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
    При умові дотримання процедури укладення господарських договорів, порядку, способу, форми і змісту, про що вже йшлося, він вступає в законну силу і сторони відповідно до його умов виконують взяті на себе права та обов’язки. Проте зміни в економіці, різноманітні події та обставини – засуха чи, навпаки, повені, пожари і т. ін., банкрутство однієї із сторін договірних відносин, невідповідність
  13. 25. Командитне товариство, особливості організаційно-правової форми та діяльності.
    Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами
  14. Припинення господарського зобов’язання в разі неможли- вості виконання
    Господарське зобов’язання припиняється неможливістю виконання в разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов’язання цілком або частково зобов’язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних
  15. Попередній договір
    За попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у визначений строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладання попередніх договорів не
  16. 40. Закінчення дії і призупинення дії міжнародних договорів.
    До закінчення терміну дії договір може бути продовжений (пролонгований). Продовження (пролонгація) міжнародного договору являє собою механізм продовження терміну дії міжнародного договору, що заснований на домовленості його учасників або закладається в самий текст міжнародного договору. Продовження терміну дії договору відбувається автоматично (на 5-10 років при наявності вказівки про це в
  17. 1.2. Договір про надання фінансових послуг
    Фінансові послуги відповідно до ст. 6 Закону надаються суб’єктами підприємницької діяльності на підставі договору. У Законі не міститься визначення договору про надання фінансових послуг, а лише наводяться обов’язкові положення такого договору. Договір про надання фінансових послуг повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб’єкта підприємницької діяльності; 3) прізвище,
  18. § 5. Уніфікація права скандинавських країн та її вплив на правові системи країн Балтії
    Загальний курс на уніфікацію (лат. unio — єдність + filum — робити) скандинавського права виразився у виданні єдиних законодавчих актів. У 1880 р. на території Швеції, Данії та Норвегії набрав чинності єдиний Кодекс про вексель (оборотні документи). Вживалися успішні заходи у справі уніфікації торгового і морського права. У 90-х роках XIX ст. прийняті єдині закони про торгові знаки, торгові
  19. 5. Адміністративний договір як форма державного управління.
    Адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Ознаки: Основою для його укладення є адміністративно – правова норма Він набирає чинності тільки в тому випадку, якщо буде прийнято відповідний адміністративно – правовий акт Якщо
  20. № 149. Дарування.
    Договір дарування – угода сторін, у силу якого одна сторона (дарувальник) передає у власність іншій стороні ( що обдаровується) визначене майно. Схожість з договором купівлі-продажу: майно переходить у власність. Відмінність: предметом договору дарування може бути тільки майно; безоплатний, двусторонній і реальний. Обов'язки дарувальника: дарувальник зобов'язується передати обговорене в договорі
Портал "Твой Экзамен" © 2014
info@referati.me

Рейтинг@Mail.ru